У момент фокусування погляду на об’єктах та подальшої передачі отриманих імпульсів із сітківки ока в головний мозок використовується зоровий нерв. При розвитку деструкції нервових волокон виникає атрофія зорового нерва, що називається також оптичною нейропатією. Внаслідок прогресування атрофії зорового нерва нормальна передача імпульсів у головний мозок порушується і у хворого спостерігається звуження поля зору, помутніння диска зорового нерва, спотворення сприйняття кольору і в гіршому випадку повна втрата зорової функції. Це також може вплинути на працездатність головного мозку та його атрофії, детальніше читайте за посиланням https://olgrad.kiev.ua/atrofiya-golovnogo-mozku-shho-ce-take-prichini-oznaki-ta-likuvannya-atrofichnix-zmin-u-mozku/.

Особливості захворювання та небезпека

Атрофія зорового нерва буває первинною та вторинною, що залежить від причин виникнення захворювання. Так атрофія може розвиватися як самостійне захворювання або бути наслідком інших хвороб очей. Також в залежності від тяжкості перебігу захворювання та ступеня ураження диска зорового нерва атрофія буває повною або частковою. Внаслідок атрофії зорового нерва спостерігається поступове звуження поля зору та поява сліпих плям худобою, які перешкоджають нормальній зорової функції. У разі прогресування атрофії гострота зору постійно падає і ймовірність повної втрати зору значно зростає.

Небезпека захворювання полягає у серйозному ризику настання повної необоротної сліпоти. Терапія, як правило, спрямована на стабілізацію стану атрофії та запобігання її стрімкому прогресуванню.

Причини виникнення: Атрофія виникає незалежно від віку. Причинами розвитку захворювання можна назвати:

• глаукому;
• судинні захворювання очей, що сприяють порушенню кровопостачання волокон зорового нерва;
• атеросклероз та гіпертонія;
• захворювання сітківки та зорового нерва;
• прийом токсичних речовин, що руйнують волокна зорового нерва;
• хвороби головного мозку, що зачіпають зоровий нерв.

За своєю структурою зоровий нерв нагадує кабель з великою кількістю волокон, які відповідають за передачу імпульсів від сітківки ока до кори головного мозку для візуалізації одержаного оком зображення. Внаслідок поступового відмирання волокон деякі зони стають “сліпими”, оскільки імпульси світлових променів від них не віддаються в мозок. Чим більше нервових волокон відмирає, тим вже стає поле зору і більше з’являється сліпих плям перед очима хворого.

Порушення кровообігу в очному яблуці при гострій течії може призвести до оптичної нейропатії всього за 2-3 тижні, тому у разі виявлення перших ознак захворювання потрібно негайно звертатися до офтальмолога для проведення комплексної діагностики.

Діагностика та лікування

Тільки комплексне детальне обстеження за допомогою комп’ютеризованого обладнання дозволяє встановити правильний діагноз та призначити ефективне лікування. У ході комплексного обстеження офтальмолог:

• перевіряє гостроту зору;
• оглядає очне дно;
• Виконує дослідження поля зору;
• проводить комп’ютерну периметрію виявлення оцінки пошкоджених ділянок нерва.

Важливу роль ефективності лікування грає раннє діагностування захворювання на етапі, коли кількість атрофованих волокон невелика і є можливість відновити функціональність зорового нерва. Лікування атрофії має проводитися комплексно. Для цього в першу чергу слід визначити точну причину розвитку захворювання та усунути її, щоб зупинити прогресування атрофії. Для лікування атрофії застосовують фізіотерапевтичні методики, які мають щадний вплив на зоровий нерв і сітківку, посилюючи природні фізіологічні процеси відновлення тканин. Фізіотерапевтичне лікування хворим на атрофію показано також як регулярні профілактичні курси для запобігання прогресу хвороби. Додатково для посилення ефекту від терапії застосовується медикаментозне лікування, яке включає прийом вітамінних препаратів та судинорозширювальних лікарських засобів.